Київський університет права

ОСНОВНІ ВІДОМОСТІ

Добре відомо, що соціально-економічний розвиток країн значною мірою залежить від створення та ефективного використання різноманітних об'єктів інтелектуальної власності, які виникають у результаті використання людиною свого інтелекту, знань та досвіду. Економічне зростання багатьох сучасних високотехнологічних компаній визначається не стільки їх товарно-матеріальними цінностями, скільки нематеріальними активами, які невипадково отримали назву інтелектуального капіталу. Однією із його складових є людський капітал, який формується із сукупності знань, професійних практичних навичок і творчих здібностей персоналу будь-якої організації. Цей капітал складають як кадри наукових співробітників, так і нові технології, постійне підвищення кваліфікації персоналу, його професіоналізм тощо. Іншими складовими інтелектуального капіталу є технічне і програмне забезпечення, організаційна структура, патенти, торговельні марки, комерційні (фірмові) найменування, географічні позначення тощо. Такий капітал на відміну від людського може бути об'єктом купівлі-продажу.
Міжнародне співробітництво і торгівля України вимагають забезпечення ефективної охорони прав інтелектуальної власності на рівні розвинутих країн. Також це важливо і для отримання Україною статусу повноправного члена Європейського Співтовариства та Світової організації торгівлі. Адже норми міжнародних угод та конвенцій у сфері інтелектуальної власності, до яких приєдналась Україна, вимагають забезпечення умов вступу України до COT, прискорюють процеси інтеграції до Європейського Союзу та приєднання до інших міжнародних структур, пов'язаних із охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, сприяють розширенню двостороннього співробітництва з патентними відомствами та відповідними організаціями зарубіжних країн.
Забезпечення ефективної охорони об'єктів інтелектуальної власності, належна охорона прав їх авторів та легітимних правовласників тісно пов'язані з підготовкою висококваліфікованих кадрів у цій галузі. Реалізація зазначеного може бути забезпечена через надання спеціальних знань, підготовку фахівців з питань інтелектуальної власності для органів державної влади та закладів освіти, науки, культури, промисловості та бізнесу.
При удосконаленні системи права інтелектуальної власності в Україні відчувається брак наукових досліджень цих об'єктів. Тому нині є гостра потреба в них, особливо для фахівців, які працюють в Україні в
системі державної охорони інтелектуальної власності, правоохоронних органах, судах, на митниці, патентних повірених тощо.
У монографії угорського цивіліста професора факультету держави і права Дебреценського університету Чечі Дьордя висвітлюються основні засади правової охорони інтелектуальної власності в угорському праві. Актуальність розглянутих автором проблем не викликає сумніву. Ним здійснена широка теоретична розробка проблем сучасного і перспективного розвитку системи охорони інтелектуальної власності в Угорщині, показано шляхи вдосконалення відповідних правових інститутів в умовах розвитку ринкових відносин, проаналізовано законодавство, яке регулює організацію та діяльність органів, що здійснюють охорону та захист цих об'єктів. Автор проаналізував теоретико-правові та практичні аспекти дефініцій торговельної марки, комерційного (фірмового) найменування, географічного позначення, розглянув їх значення в економічному житті держави, розкрив особливості змісту права на зазначені об'єкти.
Також висвітлені питання діяльності міжнародних організацій з правового регулювання інтелектуальної власності, подано коментар відповідних міжнародних законодавчих актів. У дослідженні знайшли відображення і проблемні питання цивільно-правового та цивільно-процесуального, адміністративно- та кримінально-правового захисту інтелектуальної власності в Угорщині.
Це видання започатковує серію перекладних досліджень зарубіжного законодавства у сфері інтелектуальної власності, зініційовану Міжнародним центром правових проблем інтелектуальної власності. Переклад монографії з угорської здійснено у Міжнародному центрі, а сприяли у виданні Дебреценський університет та Київський університет права НАН України, які активно вивчають досвід інших країн у різних галузях права з метою використання його в навчальному процесі.
Загалом пропонована книга може бути корисною для широкого загалу вітчизняних фахівців у сфері права інтелектуальної власності, подальших порівняльно-правових досліджень в цій галузі, у викладацькій практиці, а також в процесі розробки нормативно-правових актів у сфері інтелектуальної власності.