|
|
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М.КОРЕЦЬКОГО
НАН УКРАЇНИ
Н.М. ХУТОРЯН
ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ
МАТЕРІАЛЬНОЇ
ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
СТОРІН
ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
Монографія
Київ - 2002
|
УДК 349.233
ББК Х627.02
Х98
РЕЦЕНЗЕНТИ:
Мацюк Анатолій Романович, доктор юридичних наук, професор, керівник Науково-експертного управління Секретаріату Верховної Ради України.
Процевськиий Олександр Івавович, доктор юридичних наук, професор, директор Інституту економіки і права Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди.
Костенко Олександр Миколайович, доктор юридичних наук, професор, завідувач відділу проблем кримінального права, кримінології і судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України/
Відповідальний редактор — Шевченко Ярославна Миколаївна,
доктор юридичних наук, професор, завідувач відділу цивільного, трудового
і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького
НАН України, академік Академії правових наук України.
Рекомендовано до друку
Вченою радою Інституту держави і права
ім. В.М.Корецького НАН України
(протокол № 5 від 21 травня 2002 р.)
Хуторян Н.М. Теоретичні проблеми матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин: Монографія. — К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. — 264 с..
Монографія присвячена проблемам матеріальної відповідальності в трудовому праві. В роботі досліджено історію розвитку законодавства України про матеріальну відповідальність, проведено аналіз міжнародно-правових актів та зарубіжного законодавства з питань матеріальної відповідальності, визначено поняття матеріальної відповідальності та ряд інших дефініцій, розкрито особливості матеріальної відповідальності роботодавця, працівника, а також колективних суб'єктів трудових правовідносин, сформульовано конкретні пропозиції щодо реформування трудового законодавства.
Розрахована на юристів — наукових та практичних працівників, студентів, аспірантів, викладачів вузів, а також працівників держапарату.
ISВN 966-02-2548-2
ББК Х627.02
© Хуторян Н.М. 2002
ISВN 966-02-2548-2
Проголошення України демократичною, соціальною та правовою державою, найвищою соціальною цінністю якої є людина, вимагає реформування чинного законодавства, приведення його у відповідність з міжнародними: нормами і стандартами.
Однією з важливих галузей права і законодавства, які потребують свого реформування, є трудове. Доцільно відзначити, що в Україні, хоч і не так інтенсивно, порівняно з цивільним, кримінальним та іншим законодавством, здійснюється реформування також трудового законодавства, яке має насамперед соціальне спрямування і покликане забезпечити правовий захист прав та інтересів працівника. За десятиріччя незалежності України прийнято ряд нових законів, які враховують особливості ринкової економіки та їх вплив на трудові відносини, зокрема, це: Закони України «Про зайнятість населення», «Про колективні договори і угоди», «Про охорону праці», «Про оплату пращ», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про організації роботодавців» та ін. Проте ще й досі не прийнятий новий Трудовий кодекс України, який повинен стати основою для подальшого реформування і розвитку трудового законодавства.
Підготовка проекту нового Трудового кодексу України вимагає розробки концепції побудови Кодексу в цілому і кожного з його розділів (інститутів) зокрема. Це в свою чергу вимагає розробки концепції розвитку як трудових правовідносин взагалі, так і кожного із видів трудового право відношення.
Одним з таких важливих інститутів і є інститут матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин.
Як уже зазначалося, реформування трудового законодавства, в тому числі і норм, що регулюють матеріальну відповідальність, потребує не удосконалення чи уточнення окремих норм, а розробки нових концептуальних підходів щодо правового регулювання питань матеріальної відповідальності, що зумовлено становленням та розвитком ринкових відносин у нашій державі, в тому числі й у сфері праці.
Успішне здійснення реформи трудового законодавства неможливе без дослідження міжнародного та зарубіжного досвіду щодо правового регулювання матеріальної відповідальності сторін трудового договору, приведення законодавства, що регулює матеріальну відповідальність, у відповідність з міжнародними та європейськими стандартами. Необхідність гармонізації трудового законодавства, в тому числі і тих законодавчих актів, що регулюють матеріальну відповідальність працівника і роботодавця, з міжнародним законодавством та законодавством Європейського Союзу, викликана прагненням України стати в майбутньому повноправним членом міжнародних організацій, зокрема членом Європейського Співтовариства. Але зарубіжний досвід треба використовувати, керуючись передусім аксіомним правилом: не нашкодити. Використовувати його там, де справді в цьому виникає потреба, з урахуванням особливостей української правової системи, процесу економічних реформ, менталітету українського народу. Порівняльний аналіз трудового законодавства України та зарубіжних країн з питань матеріальної відповідальності сторін трудового договору свідчить про більш повну захищеність працівників за законодавством України. На нашу думку, використання зарубіжного досвіду не може бути основним шляхом формування трудового права і відповідно реформування трудового законодавства ні в період становлення ринкових відносин, ні в період їх розвитку. Основним шляхом реформування трудового законодавства повинно бути збереження діючих і створення нових норм, що відповідають соціально-економічним умовам. Отже, використання зарубіжного досвіду, зближення із зарубіжним законодавством повинно сприяти створенню власної прогресивної моделі трудового права і трудових відносин, у тому числі й у сфері матеріальної відповідальності.
Слід зазначити, що питання юридичної відповідальності і, зокрема, матеріальної відповідальності в трудовому праві завжди знаходились у центрі уваги вчених правознавців як колишнього Радянського Союзу, так і незалежної України.
Проблеми юридичної відповідальності в загальній теорії права знайшли своє відображення в роботах С.С. Алєксєєва, Б.Т. Базилєва, С.М. Братуся, І.О. Ґалаґана, О.С. Йоффе, В.М. Кудрявцева, В.В. Лазарєва, І.С. Самощенка, М.С. Строговича, М.Х. Фарукшина, Р.О. Халфіної, Л.С. Явича та багатьох інших вчених.
Даній проблемі присвячені праці вчених трудового права радянського періоду: О.А. Абрамової, О.В. Абрамової, М.Й. Бару, О.Т. Барабаша, Е.С. Бєлінського, М.І. Данченка, Є.А. Кленова, Р.З. Лівшиця, В.Г. Малова, А.Р. Малова, В.І. Нікітінського, О.І. Процевського, А.В. П'ятакова, З.К. Симорота, В.М. Смирнова, П.Р. Стависького, Л.О. Сироватської, Г.І. Чанишевої та ін.
У роки незалежності України проблемами матеріальної відповідальності в трудовому праві займалися В.С. Венедиктов, І.В. Зуб, Д.О. Карпенко, В.І. Прокопенко, В.Г. Ротань, М.П. Стадник, Л.І. Суровська та ін.
Незважаючи на ґрунтовні дослідження, проблеми юридичної і матеріальної відподальності в трудовому праві не тільки не втратили своєї актуальності, а ще більше загострилися.
Донині залишається спірним питання щодо поняття юридичної відповідальності взагалі та матеріальної відповідальності зокрема. Крім того, залишаються дискусійними окремі питання відповідальності, які хоч і достатньо висвітлювались у літературі, проте не знайдено єдиного підходу щодо їх вирішення. Як відомо, думок багато, а істина одна. Завдання полягає в тому, щоб знайти цю істину.
Так, потребує свого уточнення поняття юридичної відповідальності, його двоаспектне розуміння. Виходячи з положення, що юридичну відповідальність слід розглядати через призму позитивного і негативного аспектів відповідальності, багато авторів характеризує юридичну відповідальність як особливий правовий стан, який передбачає наявність обов'язку, закріпленого в законі, і розуміння необхідності його виконання, а також можливість настання несприятливих наслідків у випадку порушення обов'язку. У зв'язку з цим виникає проблема дослідження матеріальної відповідальності в трудовому праві з метою виявлення в ній наявності не лише негативного, а й позитивного аспекту.
Ще і досі чітко не визначені критерії відмежування об’єктивної і суб'єктивної матеріальної відповідальності, не дано розмежування активної і позитивної, активної і пасивної матеріальної відповідальності, необхідно також розрізняти поняття ретроспективної і негативної відповідальності, в тому числі матеріальної, перспективної або «проспективної» і позитивної матеріальної відповідальності. Розмежування цих понять дасть змогу чітко визначити поняття юридичної відповідальності та матеріальної відповідальності в трудовому праві.
У чинному Кодексі законів про працю України детально врегульована лише матеріальна відповідальність працівників, окремі ж випадки матеріальної відповідальності роботодавця розпорошені по всьому КЗпП і не врегульовані в ньому в окремій главі; у діючому законодавстві не знайшли свого закріплення питання матеріальної відповідальності сторін колективних трудових правовідносин. У КЗпП України не досягнуто балансу однакового захисту прав як працівника, так і роботодавця (в індивідуальному трудовому правовідношенні), як роботодавця, так і колективу працівників (у колективному трудовому правовідношенні). Ті чи інші питання матеріальної відповідальності регулюються із зміщенням гарантій на користь однієї із сторін без врахування інтересів іншої сторони трудового право відношення. В новому Трудовому кодексі України при врегулюванні питань матеріальної відповідальності слід враховувати вплив закону вартості на трудові відносини, а також при формулюванні норм щодо розміру та порядку відшкодування заподіяної шкоди, які виконують захисну функцію в трудовому праві, виходити з принципу рівного захисту матеріальних прав сторін трудового договору, який вимагає в ринкових умовах не тільки захисту трудових прав та інтересів працівника, а й роботодавця.
У зв'язку з цим чекають свого нового вирішення питання щодо розмірів і порядку відшкодування сторонами заподіяної шкоди, врегулювання строків позовної давності з питань матеріальної відповідальності та ін.
Актуальним залишається на сьогодні і дослідження підстави матеріальної відповідальності в трудовому праві, якою традиційно вважається майнове трудове правопорушення, оскільки виникає питання, наскільки ця точка зору є аксіомною і непорушною в зв'язку з появою матеріальної відповідальності за заподіяння немайнової або так званої «моральної» шкоди сторонам трудових правовідносин, подальшого дослідження вимагають і такі елементи підстави — трудового правопорушення, як вина, яка має свої особливості в трудовому праві; пряма дійсна шкода, оскільки це поняття чітко не визначено ні в теорії трудового права, ні в законодавстві, ні в роз'ясненнях Пленуму Верховного Суду України.
Впровадження ринкових відносин не відбувалося безболісно і викликало, крім позитивних, появу таких негативних факторів, як масові звільнення, а звідси й безробіття, незабезпечення належних без певних умов праці та заходів з її охорони і, як результат, підвищення аварій і травматизму на виробництві, невиплати і заборгованість по заробітній платі та ін., які особливо в 1992-1996 роках призвели до численних колективних трудових спорів, що нерідко закінчувалися крайнім засобом впливу на роботодавця -— страйком працівників. Під час страйку сторонами заподіювалася матеріальна шкода, яка не відшкодовувалася. Однією з причин цього є те, що ні в теорії, ні в законодавстві практично не визначено сторін матеріальної відповідальності за заподіяння шкоди, що виникає при порушенні законодавства про колективні трудові спори, а також її розмірів та порядку відшкодування. Ці питання ще належить вирішити науці трудового права та врегулювати в чинному законодавстві, розпочинати слід з дослідження галузевої належності матеріальної шкоди, заподіяної сторонами колективних трудових правовідносин.
Все вищезазначене свідчить про необхідність проведення подальших наукових досліджень з проблем матеріальної відповідальності в трудовому праві.
Саме цим та іншим невирішеним проблемним питанням і присвячена дана монографічна праця.
Передмова...........................................4
Розділ І. Історико-правовий розвиток матеріальної
відповідальності сторін трудових правовідносин......9
1.1. Особливості розвитку законодавства про
матеріальну відповідальність сторін трудових
правовідносин....................................9
1.2. Регулювання матеріальної відповідальності
суб'єктів трудового права в міжнародно-правових
актах та зарубіжному законодавстві..............42
1.3. Поняття юридичної відповідальності в
загальній теорії права..........................78
Розділ 2. Поняття та правова природа матеріальної
відповідальності в трудовому праві................101
2.1. Поняття матеріальної відповідальності в
трудовому праві................................101
2.2. Проблеми правової природи матеріальної
відповідальності сторін трудових відносин......115
2.3. Проблеми галузевої належності матеріальної
відповідальності за моральну шкоду, заподіяну
сторонам трудових відносин.....................131
2.4. Сторони матеріальної відповідальності в
трудовому праві...............................150
2.5. Трудове правопорушення як підстава
матеріальної відповідальності..................178
Розділ 3. Удосконалення правового регулювання
матеріальної відповідальності сторін трудового
договору..........................................202
3.1. Удосконалення правового регулювання
матеріальної відповідальності працівника перед
роботодавцем...................................202
3.2. Особливості правового регулювання
матеріальної відповідальності роботодавця
перед працівником..............................220
Висновки..........................................233
Примітки..........................................248
|
